Трохи поговоримо про українців, які вже закінчили цей сезон або близькі до цього. Так, не дивуйтесь: багато чемпіонатів грають за системою весна-осінь і вже фінішували (або перебувають на самому фініші). А в багатьох командах там грають наші пацани. От про них і згадаємо.
У Казахстані чемпіоном став «Ордабаси» — як відомо, майбутній клуб Олексія Гуцуляка. Там він може приєднатися до Юрія Вакулка, колишнього лідера «Кривбаса». Юрій провів за команду 22 матчі, був важливим елементом чемпіонського колективу, а також допоміг завоювати Кубок Казахстану.
Але в Казахстані виступали й інші українці. В «Окжетпесі» — маловідомий у нас захисник Борис Лотоцький, в «Актобе» — Дмитро Топалов, який ще не так давно наче перебував у ротації «Шахтаря», та одіозний Іван Ордець, який переїхав туди після вильоту з Бундесліги. За середняка «Женіс» грає Владислав Наумець. Колись один агент називав його «українським Мессі», однак «Ліонель» цього року має лише 1+5 результативних дій у чемпіонаті Казахстану. В «Улітау» грає Гліб Бухал, якого ми вже й призабули: після початку повномасштабної війни він міняв клуби та країни як рукавички. Там, до речі, він грає поруч із Бекою Вечіберадзе, який має грузинський паспорт, але Україні не чужий. Який же талант мав Бека свого часу і як сіро склалася його кар’єра! Ну і згадаємо ще двох воротарів: Сарнавський в «Ертісі» та Данило Кучер в «Алтаї».
У чемпіонаті Латвії хочеться глянути, як справи у Даніеля Ківінди, який, як ми вже писали, прописався у «Даугавпілсі». Насправді він на контракті з РФШ, але грає в Даугаві. Ну як грає — 21 матч, 3 м’ячі. Зате допоміг здійснити грандіозне досягнення: БФК пробився до єврокубків! За «Лієпаю» грав Андрій Коробенко, відомий за виступами в «Інгульці», а інша місцева команда — «Гробіня» — завдяки українцям Матюшенку, Тищенку, Холоду, Байдалу, Рібейро (так, вихованцю «Колоса»), а також спортивному директору Євгену Тарасенку зберегла місце в еліті.
У Литві за легендарний «Жальгіріс» грав Іван Литвиненко, аж доки не отримав травму (9 матчів, 1 гол). Поруч із ним запалював Станіслав Біленький, який після «Олімпіка» тривалий час грав в Ізраїлі. У Литві виступають ще кілька наших співвітчизників, але більшість прізвищ мало що скаже українському вболівальнику. Виділимо хіба воротаря Кринського, який є основним у ФК «Банга».
У чемпіонаті Грузії попереду ще чотири тури, а отже, і вся боротьба за титул. Тут можна повболівати за Артема Мільченка, відомого за етапом у ФК «Львів», який може стати чемпіоном із «Динамо» Батумі. Конкуренцію йому може скласти «Іберія», куди нещодавно перейшов відомий свого часу в УПЛ Ельдар Кулієв. А взагалі тут крута інтрига: перші чотири команди розділяють лише три очки, тому спостерігати за розв’язкою буде цікаво.
Ще в чемпіонаті Грузії хочеться згадати Віктора Блізніченка — свого часу талановитого вінгера із системи «Динамо», який усе ніяк не може знайти себе в дорослому футболі. За «Гагру» Вітя провів 11 матчів і забив один гол. Там він грає поруч з Андрієм Андрейчуком та Іллею Скрипником. А нещодавно до менеджменту клубу долучився відомий український менеджер та агент В’ячеслав Заховайло, відомий насамперед роботою в Чехії.
Розбавимо екзотикою. У Киргизстані команда Максима Шацького «Азія» стала лише четвертою. Там назабивав відомий в Україні нападник Микола Агапов, а основним воротарем став Андрій Кожухарь. До речі, саме тут працює ще один відомий український тренер Олег Герасимюк, колишній асистент Шандрука у «Вересі».
Чемпіоном країни став «Барс», де чілить відомий свого часу Максим Прядун, який під’їхав туди після Мальти та Індонезії. Ну і не можемо не згадати клуб «Алга», де дограють свого часу дуже перспективні Євген Чумак та Дмитро Білоног.
А всього в Киргизстані грає кілька десятків (!) українців. І з ким не доводилося спілкуватися — ніхто не скаржився. Навпаки, усі максимально задоволені життям, умовами та побутом, особливо в Бішкеку. Отакі нові реалії.